Рік без шопінгу. Липень та серпень – 2 та 3 місяці.

• Травень – місяць 0
• Червень – місяць 1
• Липень та серпень – 2 та 3 місяці – ви тут!

Липень

Мені було важко почати писати про липень – місяць без покупок, де були тільки продукти та оплата податків. Тож я вирішила об’єднати його з серпнем, щоб стаття вийшла цікавішою для читання.

На початку липня у нас з’явився новий член сім’ї – кошеня, яку ми назвали на честь язичницької богині Мокошею.

Вона вже розбила, порвала, з’ла, зіпсувала таааааку кількість речей, що не порахувати.

Я їздила на один день до Києва, щоб здати документи до індійського візового центру (де заплатила за візу) і вперше взяла дей офф за рік. Про мою поїздку до Індії в серпні я напишу трохи нижче.

Крім цього, ми придбали машину! Пошуки, перегляд, оформлення, а до цього заробляння-збирання грошей забрали купу часу та сил, але нарешті це сталося. Нагадаю, що машина була у списку товарів, які можна купити в цьому році. І вийшло так, що ніби увесь липень я нічого не купляла, але сума вийшла немаленька через покупку авто.

Серпень

Серпень почався з прискореного оформлення другого закордонного паспорту, за що довелося платити. Так як це стосувалося туризму, мен можна було витратити ці кошти.

Потім почалася складна дорога до Індії до гайдівського центру Сангам на івент “Leaders Today II”, де ми представляли Асоціацію гайдів України. Спочатку був потяг Харків-Мукачево, потім потяг Мукачево-Будапешт. Ми провели одну ніч у Будапешті, де я зробила наступні чудові фото:

З Будапешту ми долетіли до Дубая, а звідти одразу полетіли до місця призначення – Пуне, міста у штаті Махараштра в Індії (це той регіон, про який писав автор у “Шантарам”). Про наш івент я писала на новій сторінці організації регіону в Інстаграм, яку я створила нещодавно, а також на сайті.

Ми круто провели час, багато дізналися про індійську культуру, а також познайомилися з дівчатами з різних країн. Цілий тиждень я спілкувалася англійською, від чого під кінець голова почала плавитися.

Окрім івенту, ми відвідали штат Гоа. На той момент там був сезон мусонів, тому купатися не було можливості. Я один раз заходила в Аравійське море і порізала пальця камінням, на яке мене штовхали хвилі. У деяких місцях був прекрасний чорний пісок. Наступні фото без будь-яких фільтрів:

Також ми полетіли до столиці Індії та досліджували Нью-Делі, жили в готелі з тарганами, з нас зідрали купу грошей, і випадково зустріли нашу знайому з Англії у 13-мільйонному місті.

Найскладніше було їхати додому. Ми мали переліт з Індії до Оману, з Оману до Саудівської Аравії (де з нас взяли 130 євро за неіснуючу візу), з Саудівської Аравії до Угорщини. Одразу з аеропорта я попрямувала на потяг, мала 5-хвилинну пересадку о 5 ранку в Дебрецені на інший потяг, який прямував до Мукачево. На кордоні потяг стояв дві години без причини, тому я запізнилася на єдиний потяг до Харкова у ці дні. Довелося провести ніч у Мукачеві, який я вже вивчила, і заплатити неадекватні гроші за автобус (2300 грн, хоча мій плацкарт, який був зручніше, поїхав без мене за 230 грн). Виявилося, це був не один комфортний автобус, а нас на кожній наступній зупинці пересаджали на інший спрінтер або автобус. Тому я їхала до свого міста чотирма автобусами, що зробило поїздку дуже стресовою та незручною.

Крім цього, у липні ми подали заяву до ДРАЦС, щоб розписатися. Довелося порушити правила Року без шопінгу й купити обручки (але частину ціни покрило золото, яке я не носила. В якомусь сенсі, речей не стало більше). Коли я повернулася з поїздки, то ще й отримала каблучку, яку ми обрали перед моєю гайдівською поїздкою, і наречений купив її, доки мене не було.

Також пішла купа грошей на машину: заміна масел, покупка нового акамулятора тощо.

Ось таке насичене літо в мене було, яке я згадуватиму ще довго.